Щорічну оплачувану відпустку — dovolenka — регулюють §§100–117 Трудового кодексу. Вона належить працівнику за трудовим договором, зокрема іноземцю та працівнику з неповним робочим часом. Для роботи за dohoda автоматичного права на щорічну відпустку за цими правилами немає; оплачувані вихідні можуть бути окремою договірною перевагою. Для підприємця SZČO відпустка залежить від договору з клієнтом.

Нижче пояснюємо законний мінімум. Трудовий або колективний договір може надавати більше днів. Відпустка, відгул за надурочну роботу, лікарняний і неоплачуване звільнення від роботи — різні підстави відсутності, які не можна змішувати в табелі.

Чотири, п’ять або вісім тижнів

Базовий мінімум — 4 тижні. Щонайменше 5 тижнів мають працівники, яким до кінця відповідного календарного року виповниться 33 роки, і працівники, які постійно доглядають дитину. За стандартного п’ятиденного тижня це відповідно 20 або 25 робочих днів. Збільшення за двома підставами не додається: закон не надає батькові чи матері старше 33 років автоматично 6 тижнів.

Статус працівника, який постійно доглядає дитину, виникає від дня письмового повідомлення роботодавця (§40). Йдеться про особистий догляд за власною неповнолітньою дитиною, включно з почерговою опікою, або за неповнолітнім, переданим під догляд, що замінює батьківський, за рішенням суду. Про припинення догляду теж потрібно повідомити письмово без затримки. Якщо догляд починається або припиняється посеред року, додатковий тиждень надають пропорційно календарним дням догляду в цьому році. Правило не обмежене матерями: батько також може відповідати умові. Для визначених педагогічних, наукових та інших категорій §103 встановлює мінімум 8 тижнів; звичайний офісний працівник автоматично до них не належить.

Новий працівник: 60 днів і правило 21 дня

Коли в одного роботодавця за відповідний рік зараховується щонайменше 60 відпрацьованих днів, застосовують відпустку за рік або її пропорційну частину. За кожний повний календарний місяць безперервних трудових відносин належить 1/12 річної відпустки. Не кожний календарний день є відпрацьованим: враховують зміни й періоди, які закон прирівнює до роботи.

Приклад: працівник старше 33 років почав 1 червня і працює до 31 грудня. За виконання умови 60 днів та п’ятиденного тижня розрахунок: 25 × 7 / 12 = 14,58 дня до застосованого розрахункового округлення. Якщо почав 21 вересня, повні місяці — жовтень, листопад, грудень: 25 × 3 / 12 = 6,25 дня, за умови досягнення 60 днів. Неповний вересень не стає автоматично повною дванадцятою.

Якщо умову 60 днів не виконано, діє інший вид відпустки: 1/12 за кожний 21 відпрацьований день. За 42 зарахованих днів і річної норми 20 днів це 20 × 2 / 12 = 3,33 дня. Не можна одночасно нараховувати обидва види за ті самі періоди. Роботодавець може погодити відпустку авансом, якщо очікується виконання умов; при звільненні надмірне використання потрібно врегулювати.

Неповний день, зміни та вихідні

За роботи по 4 години з понеділка до п’ятниці кількість тижнів відпустки не зменшується вдвічі: 5 тижнів — це 25 коротких робочих днів. За роботи лише 3 дні щотижня 5 тижнів відповідають 15 робочим дням. Для нерівномірного графіка §104 вимагає розрахувати кількість робочих днів, що припадають на відпустку в середньому за весь рік.

Списують дні, коли працівник має працювати за своїм графіком. Субота й неділя для змінного працівника можуть бути робочими; для офісного працівника вони зазвичай не витрачають відпустку. Якщо під час відпустки свято припадає на звичайний робочий день, його не включають у відпустку (§112). Для конкретної дати потрібно перевірити чинний календар свят, а не лише червоний колір у застосунку.

Оплата: належить компенсація за середнім заробітком, а не обов’язково фіксована денна частина окладу. За середнього погодинного заробітку 12 € і зміни 7,75 години один день відпустки дає 12 × 7,75 = 93 € брутто. Інша тривалість зміни змінює компенсацію. Середній або ймовірний заробіток бухгалтерія визначає за §134.

Виняток у 2026 році: 8 травня і 15 вересня є звичайними робочими днями. Якщо ви оформлюєте на них відпустку, ці дні витрачають залишок відпустки, хоча за фактичну роботу в такі дати зберігається святкова доплата. Інспекція праці окремо роз’яснила цю різницю.

Хто погоджує відпустку та як її планувати

Дати визначає роботодавець після обговорення з працівником, враховуючи робочі завдання й законні інтереси працівника. Подана заявка ще не дозволяє бути відсутнім. Отримайте підтвердження з датами до купівлі неповоротних квитків. Якщо відпустку поділено, хоча б одна частина має становити щонайменше 2 тижні, якщо сторони не погодили інше. Це мінімум одного безперервного періоду, а не максимум усієї поїздки.

Про призначену відпустку роботодавець зазвичай повідомляє щонайменше за 14 днів; виняткове скорочення можливе за згодою працівника. Колективна відпустка за передбачених законом умов зазвичай обмежена 2 тижнями, а за серйозних виробничих причин і повідомлення щонайменше за 6 місяців — 3 тижнями. Для мистецьких колективів існують спеціальні винятки.

Якщо роботодавець скасував уже погоджену відпустку або відкликав працівника, він має відшкодувати витрати, що виникли без вини працівника: наприклад, підтверджені витрати на дострокове повернення чи скасування бронювання. Збережіть початкове погодження, нове розпорядження та квитанції.

Лікарняний, скорочення й перенесення залишку

Роботодавець не може призначати відпустку на період підтвердженої PN, материнської, батьківської чи відпустки для догляду за дитиною. Якщо PN починається під час щорічної відпустки, відпустка переривається: повідомте роботодавця й оформіть хворобу встановленим порядком.

Тривала звичайна PN або відпустка для догляду за дитиною можуть впливати на розмір щорічної відпустки. За виконаної умови 60 днів §109 дозволяє скоротити її за перші 100 пропущених робочих днів на 1/12 і за кожний наступний 21 день ще на 1/12. Це не означає скорочення за кожний місяць хвороби. Для материнської та батьківської відпустки, а також PN через виробничий нещасний випадок або професійне захворювання, за які відповідає роботодавець, існують винятки. Неповажні пропуски мають окремі правила.

Якщо відпустку не використано через перешкоди або тому, що роботодавець її не призначив, її надають до кінця наступного року. Якщо до 30 червня наступного року роботодавець не визначив використання залишку до кінця цього року, працівник може визначити дати сам, письмово повідомивши щонайменше за 30 днів; скорочення строку потребує згоди роботодавця. За тривалої PN чи захищених сімейних відпусток залишок надають після завершення перешкоди, навіть якщо наступний рік уже закінчився.

Чи можна отримати гроші замість відпочинку

Перші 4 тижні не можна просто обміняти на гроші за чинних трудових відносин. Виняток — неможливість використати їх через припинення трудових відносин. Частину понад 4 тижні компенсують за умов §116, якщо її не вдалося використати навіть до кінця наступного року. Додаткова відпустка за визначені важкі та шкідливі роботи має окремі правила: її використовують передусім і не замінюють грошовою компенсацією.

Перед звільненням попросіть звірку: річна норма, пропорційний розмір, використані дні, перенесений залишок і середній заробіток. Якщо не погоджуєтесь, попросіть письмовий розрахунок; потім можна звернутися до інспекції праці, а грошову вимогу подати до суду. Погодження відпустки в месенджері зберігайте разом із кадровим підтвердженням: саме документи допомагають відновити дати й уникнути спору.

Пов’язані статті

Офіційні джерела